Не зламатися під терором: ментальний стан українців – питання нацбезпеки.

Депресія: не ознака слабкості, а виклик, що потребує лікування

10 жовтня, у Міжнародний день психічного здоров’я, експерти наголошують на необхідності лікування депресивних станів, розвінчуючи міф про їх зв’язок зі зневірою чи слабкістю. В умовах війни, коли психологічне виснаження українців досягає критичних позначок, ця тема набуває особливої актуальності.

Глобальна хвиля тривожності та її причини

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), депресія є одним із найпоширеніших психічних розладів, що вражає близько 322 мільйонів людей у світі. Однак, деякі дослідження, зокрема Global Burden of Disease Study 2023, опубліковане в The Lancet, вказують на значно вищі показники: загальна кількість тривожних та депресивних розладів сягає 1,2 мільярда випадків.

Цей сплеск психічних недуг фахівці пов’язують із низкою факторів. За останні 30 років кількість людей із психічними розладами зросла на 95%. Основний внесок у цю статистику зробили Великий депресивний розлад (131% зростання) та тривожні розлади (158% зростання). Системи охорони здоров’я багатьох країн не встигають реагувати на такий стрімкий ріст попиту на психологічну допомогу.

Українські реалії: від мобілізації до хронічного виснаження

В Україні ситуація ускладнюється тривалою та інтенсивною війною. За різними оцінками, до 70% українців стикаються із симптомами тривоги, депресії або хронічного стресу. При цьому близько 35% відкладають звернення за професійною допомогою, залишаючись сам на сам із внутрішніми переживаннями.

Соціологічні дослідження чітко демонструють зміну емоційного ландшафту суспільства. Домінуючою емоцією залишається втома (52–55% респондентів), за нею йде постійна напруженість (43%). Показник надії коливається в межах 33–36%. Аналітики відзначають перехід від стану гострої мобілізації до фази хронічного виснаження, коли втома стає фоновим станом повсякденного життя.

Депресія – це клінічний розлад, а не ознака зневіри

Кандидатка психологічних наук, травмотерапевтка Людмила Гридковець наголошує, що психологічний спад під час війни є природною реакцією на хронічний стрес. Фізіологічні збої, спричинені стресом, посилюють деструктивні психічні процеси. Людмила Гридковець спростовує поширений міф про те, що депресія робить людей схильними до капітуляції. Навпаки, досвід роботи з військовими демонструє, що навіть у глибокому депресивному стані вони зберігають непохитні цінності та прагнення до перемоги.

Депресія, за словами експертки, є клінічним розладом, подібним до фізичної хвороби, що потребує лікування психотерапією та медикаментами. Вона не руйнує базові цінності людини. Навпаки, готовність поступатися – це питання цінностей, а не наявності чи відсутності депресії.

Турбота про себе як громадянська відповідальність

Людмила Гридковець підкреслює, що турбота про себе під час війни має стати особистою та громадянською відповідальністю. Країні потрібні функціональні люди, здатні працювати, виховувати дітей і тримати економіку. Доктор психологічних наук Вадим Васютинський додає, що суспільна втома є природним захисним механізмом, який дозволяє економити внутрішні ресурси. Однак, цей стан не є безкінечним і може призвести до зламів чи неконструктивних конфліктів.

Експерти наголошують, що вчасне звернення до фахівців є ключовим фактором у подоланні наслідків депресивних станів, психотравм та хронічного стресу. Подібно до того, як ми дбаємо про фізичне здоров’я, так само необхідно приділяти увагу ментальному. Як каже Людмила Гридковець, «Краще голосно бити ворога, ніж тихо помирати».