Апеляційний суд підтвердив 15-річний вирок за держзраду та диверсію
Апеляційний суд залишив без змін суворе покарання – 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна – чоловіку, визнаному винним у державній зраді та диверсії. Вирок, ухвалений судом першої інстанції у липні 2026 року, був оскаржений захистом, але прокурори Дніпропетровської обласної прокуратури успішно довели його законність та обґрунтованість.
Розвідувальна діяльність та саботаж на користь агресора
За даними слідства, протягом 2024 року обвинувачений погодився на співпрацю з представниками спецслужб Російської Федерації. За грошову винагороду він здійснив передачу конфіденційної інформації, а саме відеоматеріалів, що фіксували місцезнаходження радіолокаційних засобів одного з підрозділів протиповітряної оборони України на території Дніпровського району. Ця дія мала на меті надати агресору можливість ідентифікувати та потенційно нейтралізувати критично важливі об’єкти оборони.
Продовжуючи свою злочинну діяльність, засуджений виконав чергове завдання російських спецслужб. За їхніми вказівками він здійснив підпал релейної шафи на одній із залізничних станцій Дніпра. Внаслідок цього акту саботажу було серйозно пошкоджено кабельне обладнання, що призвело до масштабних перебоїв у функціонуванні залізничної інфраструктури. Це могло мати значні наслідки для логістики та обороноздатності регіону.
Щоб підтвердити виконання завдання, чоловік ретельно задокументував процес підпалу на відео та передав його представнику спецслужб рф. Для отримання обіцяної винагороди він скористався банківськими реквізитами своїх знайомих. Останнім він пояснював походження коштів як оплату за нібито дистанційну роботу, приховуючи справжній характер своєї діяльності.
Викриття та докази
У жовтні 2024 року правоохоронні органи провели затримання чоловіка. Під час обшуку за місцем його проживання були вилучені мобільні телефони та комп’ютерна техніка. Ці цифрові носії містили незаперечні докази його протиправної діяльності, спрямованої на допомогу державі-агресору.
Незважаючи на наявність вагомих доказів, у суді чоловік своєї вини не визнав. Однак, завдяки злагодженій роботі слідства та прокуратури, його дії були кваліфіковані як державна зрада та диверсія. Позиція обвинувачення отримала повну підтримку апеляційного суду, який підтвердив справедливість вироку, винесеного судом першої інстанції.