Російські обстріли та загроза пошкодження транспортної інфраструктури змушують Україну шукати додаткові способи забезпечити рух через Дніпро. Серед запропонованих рішень — будівництво комбінованих водних переправ із під’їзними шляхами. Проте перед тим, як вкладати значні кошти в нові споруди, необхідно з’ясувати, чи справді вони дадуть очікуваний результат і чи не існує ефективніших способів підвищити стійкість транспортної системи.
Як інженер-практик, я не ставлю за мету критикувати рішення колег. Водночас вважаю, що будь-який масштабний проєкт має проходити повноцінну технічну оцінку. Потрібно визначити, якою буде пропускна здатність нових переправ, для яких потреб їх використовуватимуть і наскільки вони допоможуть у разі пошкодження наявних мостів. Також варто порівняти витрати на нове будівництво з ресурсами, необхідними для швидкого відновлення вже наявних об’єктів.
До цього процесу слід залучати незалежних інженерів, науковців та екологів. Їхнє завдання — оцінити технічну можливість реалізації проєкту, потенційні наслідки для довкілля та доцільність витрат. Будівництво у водному середовищі потребує належної проєктної документації й оцінки впливу на природу. Втручання в русло Дніпра без комплексного дослідження може створити екологічні ризики, які буде складно усунути після завершення робіт.
Фінансовий аспект також не можна відкладати на потім. В умовах війни бюджетні ресурси обмежені, а проблеми із затримками платежів можуть ускладнювати роботу підрядних організацій. Якщо будівництво розпочинається без гарантованого фінансування, компанії ризикують отримати додаткові борги, а роботи можуть затягнутися. Це особливо критично напередодні зими, коли потрібно забезпечувати утримання доріг державного значення. Великі будівельні підприємства беруть участь і в цих роботах, тому фінансові проблеми в секторі можуть мати ширші наслідки для транспортної інфраструктури.
Окреме питання — експлуатація нових переправ у зимових умовах. Льодохід і сезонні зміни можуть впливати на роботу конструкцій, тому необхідно заздалегідь оцінити їхню надійність та можливі обмеження. Важливо розуміти, чи зможуть вони працювати впродовж усього року, а не лише за сприятливої погоди.
Не можна вважати нові мости гарантованим захистом від транспортного колапсу й у разі російських атак. Якщо переправа зазнає пошкоджень, використання її цивільним транспортом може бути призупинене до проведення технічного обстеження та отримання відповідних дозволів. У прифронтових регіонах споруди можуть використовуватися передусім для військових потреб, але для цивільного сполучення необхідні окремі процедури безпеки. Отже, резервний маршрут не завжди означає, що рух можна буде відновити одразу.
Саме тому поряд із новим будівництвом потрібно розглядати можливість посилення чинних мостів. Київ уже має відповідний досвід: під мостом Метро встановили металеві підпірні конструкції, які змінили схему роботи споруди та посилили її. Порівняння таких рішень із будівництвом нових переправ допомогло б визначити, де кошти дадуть найбільший ефект.
Пошкодження окремих мостів може збільшити навантаження на інші маршрути, спричинити затори та ускладнити пересування містом. Проте це не обов’язково означатиме повне припинення транспортного сполучення: логістику, роботу екстрених служб і рух між берегами частково зможуть забезпечувати інші шляхи. Водночас якщо противник поставить за мету масштабне руйнування переправ через Дніпро, без належного захисту додаткові споруди теж можуть бути виведені з ладу.
Актуальні новини України регулярно нагадують про виклики, з якими стикається країна під час війни, але рішення щодо інфраструктури мають спиратися на розрахунки та реальні сценарії використання. Резервне сполучення потрібне, однак його слід розвивати комплексно: передбачати оперативний ремонт пошкоджених мостів, готувати достатню кількість спеціалістів, створювати запаси матеріалів і завчасно планувати перенаправлення транспорту. Лише так можна оцінити, яке поєднання заходів буде найбільш ефективним.