Десь 150 років тому, у ХІХ столітті, основним громадським транспортом у Катеринославі були пароконні візники та пароконні лінійки – екіпажі, в яких пасажири сиділи боком по напряму руху спинами друг до друга. А от однокінні екіпажі у місті не прижилися.
-Вигляд одноконних екіпажів був настільки непривабливим, що їздити на них вважалося незручним для більш-менш пристойної людини, та й було їх небагато, – розповідають у ФБ групі «История в фотографиях. Екатеринослав-Днепропетровск».
В центрі маршрут проходив від вокзалу до підніжжя гори (сьогодні це перехрестя з вул. Барикадною). Проїзд коштував 10 коп.
Постійний маршрут нагору з’явився з появою електричного трамваю у 1897 році.
-І взимку і влітку ходили вагони відкритого типу, частіше у здвоєному “зв’язуванні”. Лавки для сидіння розташовувалися поперек вагона, на кожній з них було чотири місця. Вихід із вагона знаходився з правого боку по ходу руху.
Перший маршрут називався “Соборна лінія”, що проходив від вокзалу до перехрестя вулиць Мєткою та Лагерною (вул. Чернишевського, пр. Гагаріна). Весь шлях займав близько 35 хвилин із зупинками майже біля кожної поперечної вулиці.И сегодня этот маршрут существует под номером “1”, только на несколько кварталов длиннее.
Частина вагонів ходила тільки до Соборного провулку (вул. Поля). Це був маршрут Бельгійського товариства.
А пізніше з’явився муніципальний – Міський трамвай. Його маршрути були від вокзалу до кінця Казанської (К.Лібкнехта) вулиці до Вознесенської церкви, що будується, і від міської управи по вул. Управській (Виконкомівській) до Брянського заводу.
Проїзд коштував дешевше за візника – 5 коп.
Щодо інших видів транспорту , то рідкісні велосипедисти з’явилися в Катеринославі 1905 року.
Вже 1908 року почали з’являтися “самохідні вози” – автомобілі.
Приблизно в цей час було встановлено автомобільне сполучення між Новомосковськом та Катеринославом.
Джерело: dv-gazeta.info