Трагедія у Синельниковому: 15-річний Руслан Берещук загинув внаслідок російського удару
Дніпропетровщина, 1 жовтня. Сьогодні у Синельниковому прощаються з 15-річним Русланом Берещуком, чиє життя обірвалося внаслідок цинічного удару російських військ по відділенню однієї з логістичних компаній, що стався 28 вересня. На траурну церемонію зібралося близько пів сотні людей – рідні, вчителі, друзі та знайомі хлопця, які прийшли вшанувати його пам’ять.
Життя, обірване раптово
Руслан, за словами його матері Юлії, був дитиною надзвичайно доброю та чуйною, завжди готовою прийти на допомогу. “Це була золота дитина, він завжди усім допомагав. Гарний друг, найкращий син у світі”, – зі сльозами на очах розповідає мати. Хлопець не працював офіційно, проте 28 вересня відгукнувся на прохання допомогти з розвантаженням посилок у відділенні компанії. “Він пішов помогти. Попросили розвантажити, щоб швидше. Дві години побув, і більше в мене нема сина…” – додає вона, не в змозі стримати горе.
Ця трагедія ще раз нагадує про нелюдяність війни, яка забирає найцінніше – життя молодих, перспективних українців. Руслан був найстаршим з чотирьох дітей у родині. Його рідна тітка Альона згадує його як “не по роках дорослого, дуже розсудливого хлопця”, який активно допомагав батькам. “Хотіла дитина грошей собі заробити, він і з мамою ходив працював. У великій родині завжди потрібні гроші…” – розповідає вона.
Спогади вчителів та друзів
Руслан навчався у коледжі, завершивши 9 класів. Його вчительки, Світлана Вікторівна та Лілія Василівна, які викладали йому з 5 по 9 класи, згадують його як старанного учня, який добре навчався. “Він був дуже відкритою людиною і мав багато друзів”, – відзначають вони.
Серед присутніх на прощанні був і 18-річний Ярослав, друг Руслана, який працював у тому ж відділенні логістичної компанії. “Я того дня їхав на навчання, мені подзвонили, сказали, що Руслан загинув, ще один мій однокласник загинув. Я в шоці був”, – ділиться він. Ярослав припускає, що хлопцям не дали часу спуститися до укриття, можливо, через те, що керівництво не отримало вчасно інформацію про підвищену небезпеку. “Кажуть, це був його перший робочий день як стажера. Не знаю, наскільки правда, що їм не дали спуститися до укриття. Допускаю, що це можливо”, – зазначає він.
Загибель Руслана – це глибока рана для всієї громади Синельникового. Його пам’ять житиме в серцях тих, хто його знав і любив. Поховають Руслана на місцевому кладовищі.