Джерело: 1kr.ua
Після підриву Каховської ГЕС у 2023 році мільйони українців зіткнулися з критичною проблемою – дефіцитом якісної питної води. Особливо гостро це відчули мешканці Кривого Рогу та довколишніх громад, які десятиліттями залежали від води з Каховського водосховища. Зміна джерел водопостачання, викликана війною, оголила системні проблеми української водної інфраструктури – від застарілих водогонів до слабкого контролю за якістю води.
Кривий Ріг змушений був перейти на використання альтернативних джерел водопостачання, але це рішення, як показують результати громадського моніторингу, виявилося тимчасовим і небезпечним. За даними громадської організації «Досить труїти Кривий Ріг», лише одна з відібраних у 2024 році проб питної води відповідала базовим санітарним нормам, однак і вона не відповідала стандартам ВООЗ за низкою показників. Решта проб показали високий рівень солевмісту та загрозливу концентрацію іонів.
«Жителі фактично відмовились від споживання води з крана – за результатами опитування, 97% мешканців Кривого Рогу використовують її лише для побутових потреб. Лише 6% наважуються пити її, і тільки 3% повністю задоволені якістю. Решта змушені купувати бутильовану воду або витрачати кошти на фільтрацію – це додаткові десятки мільйонів гривень щороку з кишень містян», — сказала під час пресконференція ГО «Досить труїти Кривий Ріг» Олена Шафранова, адвокатка, правознавиця організації.
Раніше редакція «Першого Криворізького» розповіла про проблему шахтних вод в Кривому Розі, що також неабияк впливає на якість води в місті.
Час для нової стратегії
Поточна Водна стратегія України, ухвалена до повномасштабного вторгнення, вже не відповідає реальним викликам. Екоексперти закликають до її перегляду: потрібна сучасна державна політика, яка розглядатиме воду як критичний ресурс національної безпеки. Серед необхідних рішень екоактивісти ГО «Досить труїти Кривий Ріг» пропонують:
- розробити та впровадити закон про водну безпеку, який би забезпечував системний підхід до управління водними ресурсами як критичної інфраструктури;
- для відновлення водної інфраструктури України розробити цільову державну програму із залученням міжнародної допомоги для реконструкції насосних станцій, водозаборів, каналів зрошення;
- впроваджувати екосистемний підхід до управління річковими басейнами та перехід до сталого водокористування в сільському господарстві;
- розробити та впровадити техногенно-екологічну програму з моніторингу та ізоляції особливо небезпечних об’єктів, осучаснити систему поводження з високомінералізованими шахтними водами замість накопичення їх в об’єкті незавершеного будівництва Балка Свистунова з подальшим скиданням в прісну річку, за принципом «забруднювач платить»;
- впровадити пріоритетну підтримку очисних споруд і водоканалів у регіонах з дефіцитом якісної питної води;
- забезпечити створення державного фонду модернізації водопровідних мереж;
- забезпечити створення єдиної інформаційної платформи для моніторингу якості води (в реальному часі);
- забезпечити впровадження гідрометеорологічного прогнозування з урахуванням змін клімату;
- посилити екологічний контроль та відповідальність за забруднення вод.