ЄСПЛ розглядає справу десяти українських дітей, позбавлених батьківського піклування в Криму
У вівторок, 22 вересня, Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у Страсбурзі розпочав розгляд справи, яка привертає особливу увагу міжнародної спільноти. Йдеться про судовий процес “Українська Гельсінська спілка з прав людини від імені десяти українських дітей проти Росії”. У центрі уваги — доля неповнолітніх, які після російської окупації Криму у 2014 році опинилися в ситуації примусового насадження російського громадянства та потенційного усиновлення на території Російської Федерації.
Системне порушення прав: примусове громадянство та зникнення дітей
Справа, хоч і стосується невеликої кількості дітей, має надзвичайно широкий резонанс, оскільки висвітлює масштабну та системну практику, засуджену Судом, щодо ідеологічної обробки українських дітей та стирання їхньої національної ідентичності. Це цілеспрямована політика держави-відповідача, як зазначила уповноважена у справах ЄСПЛ Маргарита Сокоренко, представляючи позицію українського уряду.
Уповноважена звернулася до ЄСПЛ з проханням зобов’язати Росію вжити конкретних заходів відповідно до статті 46 Європейської конвенції з прав людини. Ці заходи включають: повне розкриття інформації про осіб, їхній правовий статус та місцезнаходження; забезпечення повернення дітей до України; активну співпрацю з українською владою, Комітетом міністрів Ради Європи та відповідними міжнародними інституціями.
Заяву до Європейського суду подала Українська Гельсінська спілка з прав людини від імені десяти неповнолітніх, які народилися між 2009 та 2013 роками. Ці діти є громадянами України за народженням. У 2014 році, коли Росія здійснила окупацію Криму, вони перебували під опікою української держави та проживали у дитячих закладах на півострові. Вік дітей на той момент коливався від одного до п’яти років.
За даними Української Гельсінської спілки, після встановлення Росією фактичного контролю над Кримом понад чотири тисячі позбавлених батьківського піклування дітей були автоматично оголошені громадянами Російської Федерації. Незважаючи на багаторазові звернення української влади, Росія відмовилася передати цих дітей Україні та розпочала процедури їх усиновлення.
Порушення Конвенції: право на свободу, приватність та сімейне життя
Заявники стверджують, що російська влада утримувала десятьох дітей у відповідних установах, приховуючи інформацію про їхнє місцезнаходження. Крім того, дані дітей були внесені до російських реєстрів усиновлення або передачі до прийомних сімей. Існує ймовірність, що деяких з цих дітей вже усиновили. Відсутність інформації про місцезнаходження дітей з 2014 року розцінюється заявником як насильницьке зникнення.
У заяві до ЄСПЛ наголошується на можливому порушенні статті 5 Європейської конвенції з прав людини, яка гарантує право на свободу та особисту недоторканність. Крім того, посилаючись на статтю 8 Конвенції, яка захищає право на повагу до приватного і сімейного життя, заявник стверджує, що довільна зміна громадянства дітей та розміщення їхніх персональних даних на вебсайтах, присвячених усиновленню, суттєво порушили їхнє право на збереження власної соціальної ідентичності як громадян України.
Заява до ЄСПЛ була подана у січні 2023 року. У березні 2025 року Суд повідомив про неї уряд Російської Федерації, запропонувавши надати відповіді на низку конкретних питань. У березні 2026 року сторонам були поставлені додаткові запитання.
Українська Гельсінська спілка, уряд України та низка неурядових організацій, які були допущені до справи як треті сторони, представили свої письмові позиції. Російський уряд, однак, жодних зауважень до Суду не надав. Після публічних слухань судді розпочнуть закриті наради. Рішення щодо прийнятності та суті справи буде оголошене пізніше.
Варто зазначити, що ЄСПЛ наразі залишається єдиним міжнародним судом, який розглядає заяви щодо серйозних порушень прав людини, вчинених Росією в Україні з 2014 року.