Сьогодні, щоб купити термошкарпетки, достатньо обрати модель і розмір. Під час Першої світової війни забезпечення солдатів теплими речами потребувало зусиль тисяч людей далеко від фронту. У США шкарпетки в’язали вдома, у школах і громадських організаціях. Заклик Knit Your Bit на плакатах Американського Червоного Хреста пропонував долучитися до допомоги військовим зі спицями в руках.
Чому фронту постійно бракувало шкарпеток
У солдатів, які подовгу перебували в окопах, виникала «окопна стопа» – ураження тканин через тривалий вплив холоду та вологи. Суха змінна пара шкарпеток була важливою частиною догляду за ногами, хоча самих шкарпеток для захисту від цього ураження було недостатньо.
Шкарпетки також зношувалися, тож запас потрібно було постійно поповнювати. Вовняні вироби допомагали зберігати тепло, а регулярна заміна мокрої пари дозволяла зменшити час, який стопи залишалися вологими. Для військових це була щоденна потреба, яку доводилося враховувати нарівні з іншими питаннями постачання.
Як домашнє в’язання стало організованою допомогою
Американці в’язали речі для європейських благодійних організацій ще до вступу США у війну. Після квітня 1917 року рух набув особливого розмаху. Одним із його впізнаваних образів став плакат Червоного Хреста з кошиком пряжі та словами «Our boys need sox – knit your bit». Першу частину гасла можна перекласти як «Нашим хлопцям потрібні шкарпетки».
Волонтерам давали конкретні інструкції. Жіноче бюро Червоного Хреста підготувало посібник із вимогами до пряжі, спиць і виготовлення речей. Організація розподіляла матеріали, збирала готові вироби та передавала їх військовим. Поряд зі шкарпетками в’язали светри, шарфи, балаклави й напульсники.
До спиць бралися й школярі
Допомога не обмежувалася жіночими гуртками. На архівних фотографіях зі шкіл Сієтла 1918 року за в’язанням можна побачити і дівчат, і хлопців. Дорослі збирали гроші на пряжу для тих, хто вмів в’язати, але не міг придбати матеріали. У місцевих осередках рахували готові речі та отримували нові замовлення.
В’язання виходило й за межі домівок та класів. Із 30 липня до 1 серпня 1918 року в Центральному парку Нью-Йорка відбувся триденний захід, організований комітетом допомоги військовим Військово-морської ліги США. Учасники в’язали речі для військовослужбовців і змагалися у майстерності.
Що залишилося незмінним
Історія Knit Your Bit показує, скільки праці колись стояло за запасною парою в солдатському спорядженні. Сьогодні матеріали й способи виробництва змінилися, проте вимоги до шкарпеток залишаються практичними. Вони мають зберігати тепло, зручно сидіти у взутті та витримувати навантаження. А можливість замінити вологу пару сухою й досі важлива для людини, яка довго перебуває на холоді.