З 2014 року, після анексії Криму, Росія послідовно здійснює системне вивезення українських дітей, змінюючи їхні документи, громадянство та спотворюючи ідентичність. Ця практика, яка розпочалася з «евакуації» та «усиновлення», еволюціонувала в цілеспрямовану політику розриву зв’язків дітей з їхніми родинами, українським середовищем та культурною спадщиною.
### Історичні паралелі та масштаби трагедії
Масштаби злочинів Росії проти українських дітей безпрецедентні, однак сама практика викрадення та насильницького стирання ідентичності не є новою. Схожі методи застосовувалися нацистською Німеччиною, яка викрадала дітей з окупованих територій для «онімечення», змінюючи їм імена та забороняючи рідну мову. В радянські часи дітей репресованих батьків розлучали з сім’ями, відправляли до дитячих будинків, а інколи ув’язнювали разом із матерями. Також аргентинська військова диктатура 1976–1983 років незаконно привласнювала дітей зниклих опозиціонерів, фальсифікуючи документи та виховуючи їх в продержавній ідеології. У всіх цих випадках метою було не лише розрив сімейних зв’язків, а й контроль над тим, ким виросте дитина та до якої спільноти вона належатиме.
З початку повномасштабної війни, станом на вересень 2026 року, офіційно підтверджено депортацію або примусове переміщення понад 20 тисяч українських дітей. Однак справжня кількість, ймовірно, значно вища.
### Перші кроки: Крим та Донбас
Після незаконного «референдуму» в Криму у березні 2014 року, окупаційна влада РФ фактично заблокувала вивезення українських дітей на підконтрольну Україні територію, примусово надаючи їм російське громадянство. Лише незначна кількість дітей (близько 60) була евакуйована на материкову Україну. Росія також запровадила в Криму проєкт «Поїзд надії», в рамках якого громадян РФ заохочували до усиновлення та вивезення українських дітей-сиріт. Правозахисні організації фіксували незаконне вивезення приблизно 5 тисяч кримських сиріт до різних регіонів РФ, де їм змінювали громадянство та документи. Україна негайно відреагувала, направивши Росії ноту протесту.
Влітку 2014 року підконтрольні Росії бойовики та окупаційні адміністрації на Донбасі також почали незаконно вивозити групи дітей-сиріт та вихованців інтернатів до Росії. Частину з них вдалося повернути. Напередодні повномасштабного вторгнення Росія вдалася до масштабних переміщень дітей під приводом «евакуації», і, за даними Комісії ООН, 80% таких «евакуацій» не завершилися поверненням дітей.
### Повномасштабне вторгнення та системна політика
Після 24 лютого 2022 року депортація українських дітей набула масштабу системної політики. Основний акцент змістився з «усиновлення» на примусове «перевиховання», психологічну обробку та мілітаризацію. Дітей вивозили до російських регіонів, окупованого Криму, а також до Північної Кореї. Такі поїздки організовувалися російськими державними структурами. Перед вивезенням батьків схиляли погодитися на поїздки нібито для оздоровлення, проте відпочинок міг затягнутися на невизначений термін.
### Фільтрація та вихованці інтернатів
Окремою проблемою стала доля дітей, які разом із батьками проходили так звану фільтрацію. На фільтраційних пунктах батьків і дітей нерідко розділяли, а дітей згодом депортували до Росії. Особливо вразливою категорією стали вихованці інтернатів та діти з інвалідністю. Окупанти тиснули на педагогів, щоб ті погоджувалися на вивезення дітей, місцеперебування яких часто приховували від родичів. Дітям надавали російське громадянство та вносили їхні дані до баз усиновлення. Приклад Олешківського дитячого будинку-інтернату, де 84 вихованці були вивезені до Криму та Краснодарського краю, а повернути вдалося лише 11, свідчить про масштаби проблеми. Росія використовує депортованих дітей як інструмент пропаганди, представляючи їх як «врятованих».
Міжнародний кримінальний суд видав ордери на арешт Володимира Путіна та Марії Львової-Бєлової за підозрою у воєнному злочині незаконної депортації та переміщення українських дітей. Комісія ООН з розслідування щодо України заявила, що депортація, примусове переміщення та насильницьке зникнення українських дітей становлять злочини проти людяності, і це була політика, розроблена та реалізована на найвищому рівні керівництва Росії.